Перші визвольні змагання 1914-1924 рр. 

Друк картки
Картка № 1037


Загродський Олександр Олександрович

(10.04.1889-04.08.1968)


Штабс-капітан РІА
Генерал-хорунжий Армії УНР

Національність: Українець

[1]Генерал-хорунжий Армії УНР (генерал-полковник в еміграції).

Деякі видання подають помилкову дату народження — 18.04.1880 р. Походив з родини священика с. Зеленки Уманського повіту Київської губернії. Закінчив 3 класи

Київської духовної семінарії. 20.11.1912 р. був покликаний до армії та зарахований солдатом до 74-го піхотного Ставропольського полку (Умань). З 30.06.1913 р. — молодший унтер-офіцер. З 28.03.1914 р. — старший унтер-офіцер. 18.06.1914 р. витримав іспит на звання прапорщика (отримав 22.08.1914 р.). Учасник Першої світової війни. Нагороджений Георгіївською зброєю за нічний бій з 24 на 25.11.1914 р. Мав кілька поранень: кульове навиліт у верхню частину живота у бою біля Рогатина (17.08.1914 р.), у бою біля с. Сюсферд (25.11.1914) та біля с. Чебахаза (22.03.1915 р.). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З листопада 1917 р. — командир Київського вартового полку військ Центральної Ради. З 09.02.1918 р. — командир 1-го Запорізького куреня військ Центральної Ради. З 15.03.1918 р. — командир 1-го Запорізького полку Армії УНР, розгорнутого з куреня після повернення до Києва. Під час правління П. Скоропадського, не зважаючи на звання штабс-капітана, залишився на посаді командира полку. 21.10.1918 р. був підвищений до рангу капітана з перейменуванням у сотника. 3 16.11.1918 р., після протигетьманського повстання на Харківщині — командир Запорізької дивізії військ Директорії. З 19.12.1918 р. — за сумісництвом командувач українських військ на Харківщині. З 28.02.1919 р. — за сумісництвом помічник командувача Східного фронту Дієвої армії УНР. 21.03.1919 р. був членом т. зв. революційної ради у Вапнярці. З травня 1919 р. — начальник 6-ї Запорізької дивізії. З 10.06.1919 р. — помічник начальника Запорізької групи Дієвої армії УНР. 01–10.09.1919 р. — в. о. командувача Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 10.09.1919 р. — командувач Волинської групи Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу — начальник Збірної Волинської дивізії. У лютому — квітні 1920 р. захворів на тиф, лікувався у рідному селі (т. в. о. начальника дивізії у цей час був генерал Н. Никонів). З 15.05.1920 р. — начальник 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.

З 1923 р. — на еміграції у Польщі, жив у Калішу. З 1944 р. — в Австрії. З 1950 р. — у США (Нью-Йорк). Помер у Нью-Йорку, похований на православному цвинтарі у Баунд-Бруці.

[2]В травні 2016 року, в рамках компанії по декомунізації ряду населених пунктів України, село Комунар Хмельницької області було перейменоване в честь генерала Загродського. Під його командуванням частини Правої групи військ армії УНР 28 вересня 1920 р. вибили частини 41-ї дивізії Червоної армії з району Антонівка-Песець (лінія фронту пролягала безпосередньо через територію теперішнього розташування населеного пункту Комунар). У цьому бою українські військові захопили до полону 1 командира батальйону, 200 рядових червоноармійців; військових трофеїв: 4 кулемети, 200 возів набоїв, бойовий прапор більшовицького заградотряду та чимало коней.

Служив у таких військових підрозділах:
* Окремий Запорізький загін
* 1-й Запорізький полк
* 1-а Запорізька дивізія
* Запорізька група
* 6-та Запорізька дивізія
* Волинська група
* 2-а Волинська стрілецька дивізія

Джерела:

* [1] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.
[2] Веб-ресурс: http://geroika.org.ua/sohodni-na-karti-ukrajiny-zyavylys-sela-nazvani-na-chest-pidrozdiliv-ta-herojiv-armiji-unr/