Друк картки
Картка № 1313


Кость-Костенко Степан Кононович

(9.01.1901— 1.03.1981)



Поручик Армії УНР

Національність: Українець

Військовий урядовець, педагог, громадський, пластовий і церковний діяч, режисер, актор, співак, диригент, публіцист, поет; член Об’єднання прихильників Державного Центру УНР; звання — адміністративний поручник Армії УНР, майор (на еміграції).

Народився в козацькій родині Конона Петровича Кость-Костенка та Варвари Михайлівни (в дівоцтві Проскурнева- Роскошинська). Початкову освіту здобув у Олексіївській початковій школі, а в 1911 році вступив до гімназії імені імператора Олександра в м. Маріуполі, яку й закінчив у 1919-му році. — зазначав він в “Описі житті”. - Революційна завірюха і громадянська внутрішня боротьба на теренах 6увшої російської імперії виключала всяку можливість продовження наукових студій у вищій школі. Революційний здвиг в бік виокремлення від Москви, національного відродження народів, які входили до складу бувшої “Великої в'язниці народів", розбурхав в мені приспане вихованням на “общерусском” грунті жило національної свідомості і бажання боротьби із захланною Москвою за потоптані нею наші національні ідеали. Після тяжких зусиль, вирвавшись з ворожого оточення. 8 липня 1920 року я вступив в ряди Армії УНР (бувшого Головного Отамана, нині небіжчика. С. В. Петлюри) для активної боротьби з ворогами нашої нації. Сумний фінал цієї боротьби - памятний відворот нашої армії за ріку Збруч — спонукав мене шукати захисту і притулку в Польщі.

Разом із рештками нашої армії я був інтернований. В 1924 році наступила ліквідація таборів й утворення одного з осередків — т. з. Української Станиці при м. Каліші. В цім осередку знайшов притулок і я. вступив до магуральної класи гімназії -чени Т. Г. Шевченка в Українській Станиці.

В 1927 році я склав випускний іспит з відзначенням, одержавши найкраше матуральне свідоцтво. З 16 вересня 1927 р., стає вчителем таборової народної школи в Українській Станиці в Каліші. Його учні з Каліської табірної Школи завдячують йому зашепленням любові до України і знання про далеку Батьківщину. Учив їх завжди бути душею там, звідки вийшли їхні батьки. З огляду на неприбуття в Подібради викреслений зі списків студентів УГА у квітні 1928 року.

За час служби в Армії УНР показав себе бездоганно. Публікувався в польських та українських виданнях, зокрема у "Вєдомосцях літерацькнх". "Газеті Польській", виданнях “Український інвалід", “Бюлетень українського центрального комітету".

По Другій світовій війні в таборах для переміщених осіб у Герсфельді, Корнбергу, Пфорцгаймі та Людвігбурзі. Творив УАПЦ, був директором хорів, актором і режисером таборових театрів, співробітником таборових часописів.

У календарі-альманасі на 1948 рік “Криниця" опубліковано його вірші "Новому рокові". "Українському Парнасові". "Пам'яті Базару", а у книжці “Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар" вміщено його поезію “Безсмертному загонові" (Київ. 1995). Наталка Нагаленко-Маруняк писала, що головне в його поезії "лірика і національна героїка", "поезія його - це вияв найвищого горіння чутливого українського серця" Нагороджений Хрестом Симона Петлюри. Воєнним хрестом (18.12.1972) і Хрестом відродження (15.08 1977). Похований у Чікаго на цвинтарі Елмвуд. У посмертній згадці Наталка Наталенко-Маруняк зазначала: “Все життя Костя-Костенка - це довга черга суперечно»; теж між прагненням чутливого серця і гранітом емігрантської реальності і ) Людина поетичної душі і естет з народження і виховання ( ) Вишліфований тенор (...) Вроджений попи ло сцени (...) Людина високої особистої культури і багатьох талантів”.

Служив у таких військових підрозділах:
* Резерв армії УНР(1920)

Джерела:

* "Подєбрадський полк" Армії УНР. Том 1. Р.Коваль, В.Моренець