Перші визвольні змагання

1914-1924 рр.

Національність: Німець

Німецький історик і теолог. Уродженець Львова.
Під час Першої світової війни служив у 35-му Золочівському піхотному полку. В УГА з 29-го листопада 1918 року. Поручник, згодом сотник НКГА. У листопаді 1919-го був стенографістом військово-польового суду над генералом Тарнавським і полковником Шаманеком. Після переходу ЧУГА на бік поляків залишився в РСЧА, був одним із викладачів Школи червоник командирів.
З 1921-го - на Заході. Закінчив Віденський університет, 1924-го став доктором філософії, 1927-го - доктором теології, 1929-го - професор університету у Відні, потім у Кенігсбергу, Бреслау, Мюнхені й Софії. Дійсний член НТШ. Автор спогадів "У другі роковини смерті полковника ген. булави Альфреда Шаманека"(1922) і "Договір з Денікіним"(1930), а також наукових праць з української проблематики.
Мешкав у Німеччині, брав участь у діяльності галицьких ветеранських організацій. 1928 року брав участь у відкритті у Відні меморіальної дошки на честь 10-річчя Листопадового зриву. З цієї ж нагоди був нагороджений памятною медаллю УГА. З 1933 року - член НСДАП. Під час Другої світової війни - консультант Верховного командування вермахту в українських справах.
Керував групою в закордонному управлінні абвера, займався військовою аналітикою, був офіцером звязку між Імперським міністерством у справах окупованих східних територій та групою армій "Південь". У другій половині 1940-х - протестантський пастор у Штирії. З 1952 року і до смерті - директор Інституту східної Європи в Мюнхені. З 1954-го - директор Вищої школи політики у Мюнхені.

Служив у таких військових підрозділах:
* Начальна команда Галицької армії
* Начальний Ревком Української Галицької армії