Друк картки
Картка № 210


Удовиченко Микола Іванович

(17.05.1885-20.07.1935)


Капітан РІА
Генерал-хорунжий Армії УНР

Національність: Невідомо

Народився у Харкові. Старший брат Олександра Удовиченка. Походив з селян Черкаської волості Аівенського повіту Орловської губернії. Батько походив з селян, служив офіцером російської армії, отримавши звання підполковника набув персональне дворянство. Закінчив реальну школу, Військово-топографічне училище, курс Олександрівської Військово-юридичної академії. З початком Першої світової війни за власним бажанням був відряджений до 129-го піхотного Бессарабського полку, командир роти та батальйону. Був поранений. З 1916 р. — обер-офіцер для доручень штабу головнокомандувача Південно-Західного фронту, помічник начальника топографічного відділу 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Південно-Західного фронту, у подальшому — начальник цього відділу. Останнє звання у російській армії — капітан.
З 10.06.1917р. — член українського генерального військового комітету Центральної Ради. З липня 1917 р. — уповноважений Українського генерального військового комітету при штабі Південно-Західного фронту. З 10.12.1917 р. — начальник мобілізаційного відділу Українського Генерального штабу УНР. У січні 1918 р. — командир Охочекомонного куреня працівників Військового міністерства УНР. З 09.02.1918 р. — начальник розвідчого відділу Гайдамацького Коша Слобідської України. З 03.03.1918 р. — начальник головного управління персонального складу Головного штабу УНР, у подальшому — Української Держави. 19.07.1918 р. наказом Військової офіції був підвищений до рангу військового старшини, 03.12.1918 р. — до рангу полковника. З грудня 1918 р. — у розпорядженні головнокомандувача Правобережного фронту військ Директорії. 28.02.1919 р. вийшов у відставку. 19.03.1920 р. повернувся на військову службу до Армії УНР: помічник командира 4-ї Стрілецької бригади Армії УНР, начальник персонального управління Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР.
Автор надзвичайно цікавих спогадів (рукопису) російською мовою «О начале украинского национального движения в русской армии, 1917–1918.»

Помер у м. Омекур (Франція).


Служив у таких військових підрозділах:
*

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.