Перші визвольні змагання 1914-1924 рр. 

Друк картки
Картка № 357


Ревішин Олександр Петрович

(11.11.1870-11.06.1920?)


Генерал-майор РІА
Генеральний хорунжий Армії УД

Національність: Невідомо

[1] Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївське кавалерійське училище (1891), вийшов корнетом до 25-го (згодом — 9-го) драгунського Казанського полку (Житомир), закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1904), брав участь у Російсько-японській війні. Служив на штабових посадах у Київській військовій окрузі. З 21.08.1908 р. — викладач Тверського кавалерійського училища. З 29.03.1909 р. — підполковник. З 25.03.1912 р. — полковник. З 18.07.1914 р. — начальник штабу 1-ї Туркестанської козачої дивізії. З серпня 1914 р. — начальник штабу 3-ї Донської козачої дивізії. З 12.06.1915 р. — начальник штабу 16-ї кавалерійської дивізії. З 24.01.1916 р. — командир Кримського кінного полку. Нагороджений Георгіївською зброєю (09.03.1915, за бій 21.08.1914). З 07.07.1917 р. — начальник штабу 9-ї кавалерійської дивізії. З 03.09.1917 р. — начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу. З 29.09.1917 р. — генерал-майор.

З кінця 1917 р. — начальник українізованої 9-ї кавалерійської дивізії, згодом перейменованої на 3-тю Сердюцьку кінну дивізію військ Центральної Ради. З 20.07.1918 р. — начальник адміністративної управи канцелярії Військового міністерства Української Держави. 01.10.1918 р. звільнився з української служби.

Тоді ж перейшов до т. зв. Особливого корпусу, що формувався переважно з офіцерів, що відмовилися служити в Армії Української Держави, для боротьби проти більшовиків. У складі частин корпусу брав участь у боях з військами Директорії. У грудні 1918 р. виїхав до Одеси. З 26.01.1919 р. перебував у резерві чинів Збройних Сил Півдня Росії. З 13.06.1919 р. — начальник Чеченської кінної дивізії ЗСПР. З 18.03.1920 р. — командир Окремої Кримської кінної бригади Збройних Сил Півдня Росії. [2]В ході операції по виходу армії ген. Врангеля з Криму був узятий в полон червоними в ніч 08.06./09.06.1920 (н.ст.) в результаті нальоту частин 3-й бригади 2-ї кав. дивізії ім. Блінова на Ново-Михайлівки, де був розгромлений штаб його дивізії. 25.06.1920 (н.ст.) згаданий живим в телеграмі Сталіна (на той момент член РВС ПЗФ) в Москву Леніну, як допитуваний в штабі червоних. Подальша доля неясна.

Ймовірно, розстріляний.

Служив у таких військових підрозділах:
*

Джерела:

* [1]Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.

* [2] Веб-ресурс:grwar.ru