Перші визвольні змагання

1914-1924 рр.

Національність: Українець

Походив з селян м Ставище Таращанського повіту Київської губернії. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1902), служив у 5-му піхотному Калузькому полку (м. Біла). Брав участь у Російсько-японській війні. Закінчив Офіцерську стрілецьку школу (1912), офіцерські кулеметні курси у м Оранієнбаум На фронт Першої світової війни вирушив штабс-капітаном, командиром кулеметної роти. Був одним із десяти офіцерів, що вцілили після цілковитого розгрому 5-го Калузького полку під час загибелі 2-ї російської армії генерала Самсонова у Східній Прусії. У 1915 р — командир батальйону відновленого 5-го Калузького полку. З 1916 р. — помічник командира полку. У листопаді 1916 р через поганий стан здоров'я (мав на той час 5 поранень та 2 контузії) перевівся командиром батальйону до 1-го Кулеметного запасного полку. З січня 1917 р — помічник командира цього полку. У вересні 1917 р. був призначений командиром 2-го пішого прикордонного полку. З 25.10.1917 р. — полковник. За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами, Георгіївською зброєю.

У серпні 1917 р. зголосився до розпорядження Українського генерального військового секретаріату. У жовтні 1917 р. був призначений уповноваженим з українізації 6-го армійського корпусу (незабаром перетворений на 2-й Січовий Запорізький). З вояків-українців 16-ї піхотної дивізії 6-го армійського корпусу створив 4-ту Січову дивізію та 4-ту Січову артилерійську бригаду. Був начальником штабу 4-ї Січової дивізії військ Центральної Ради. З січня 1918 р. — начальник 4-ї Січової дивізії. У березні 1918 р. у зв'язку з загальною демобілізацією, оголошеною Центральною Радою, розформував рештки дивізії у Києві. З 12.04.1918 р. — помічник губернського комісара Таврії. З 22.06.1918 р. командир 43-го пішого Грайворонського полку Армії Української Держави. З серпня 1918 р. — командир 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. З грудня 1918 р. — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії. З 27.02.1919 р. — начальник 17-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. 06.05.1919 р. (фактично — раніше) був усунутий з посади начальника дивізії за співчуття Оскілківському заколоту. 26.05.1919 р. потрапив до польського полону у Дубно. 02.10.1919 р. повернувся з полону, перебував у розпорядженні штабу Дієвої армії УНР. З жовтня 1919 р. — начальник 1-ї дивізії Залізничної охорони Дієвої армії УНР (перебувала у стадії формування).

З кінця липня 1920 р. — помічник командира 2-ї збірної запасової бригади (згодом — 2-ї бригади 1-ї Кулеметної дивізії). З 01.08.1920 р. — начальник штабу 7-ї запасової бригади Армії УНР. З кінця вересня 1920 р. — командир окремого загону 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З 04.11.1920 р. — заступник начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З червня 1921 р. — начальник 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР. З 02.08.1921 р. — генерал-хорунжий.

З 1923 р. жив на еміграції у Польщі.

У 1944 р. виїхав до Німеччини. Зник безвісті вночі з 30 на 31 липня 1945 р. — відстав від потягу з українськими біженцями між ст. Герсфельд та Фульда.

Служив у таких військових підрозділах:
* 2-й Січовий Запорізький корпус
* 4-та Січова дивізія(1917)
* 1-ша Козацько-стрілецька дивізія
* 43-й піший Грайворонський полк
* 1-й Сірожупанний полк
* 17 дієва дивізія
* Генеральний штаб дієвої армії УНР(Період 2.)
* 1-ша Кулеметна дивізія
* 5-та Херсонська дивізія