Друк картки
Картка № 588


Никонів Наум Архипович

(01.12.1873-07.11.1925)


Полковник РІА
Генерал-хорунжий Армії УНР

Національність: Українець

Походив з селян с. Варварівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Закінчив Полтавську духовну семінарію. 15.08.1891 р. був покликаний на військову службу до 36-го піхотного Орловського полку (Кременчук). 21.07.1893 р. отримав звання унтер-офіцера. 01.09.1893 р. був зарахований на навчання до Чугуївського піхотного юнкерського училища. 04.08.1895 р. — закінчив училище за 2-м розрядом, служив підпрапорщиком у 48-му піхотному Одеському полку. 03.09.1896 р., отримавши чин підпоручика, перейшов до 33-го піхотного Єлецького полку (Полтава). 30.11.1906—19.10.1907 р. був приділений до штабу Київської військової округи. Згодом повернувся у Єлецький полк. З початком Першої світової війни вирушив на фронт командиром батальйону 36-го піхотного Орловського полку. З 19.06.1914 р. — полковник. З січня 1915 р. — командир Звідного полку 9-ї піхотної дивізії X армійського корпусу. Мав поранення та контузію. З січня 1916 р. — командир 673-го піхотного Прилуцького полку. За Першу світову війну нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою та Георгіївською зброєю (20.11.1915, за бій 07–24.10.1914).

Восени 1917 р. перевівся до 1-го Українського (34-го армійського) корпусу, очолив 415-й піхотний Бахмутський (3-й Український Козацький) полк 1-ї Української Козацької дивізії військ Центральної Ради. Згодом — командир бригади цієї дивізії. З 06.01.1918 р. — начальник 1-ї Української дивізії військ Центральної Ради, згодом — Армії УНР та Армії Української Держави. З 08.06.1918 р. — командир бригади та помічник начальника 2-ї пішої дивізії Армії Української Держави (колишньої 1-ї Української 1-го Українського корпусу). З 30.12.1918 р. — начальник 1-ї пішої дивізії (згодом — 1-ї Волинської) Дієвої армії УНР. З 20.05.1919 р — помічник командувача Волинської групи Дієвої армії УНР. З 02.10.1919 р. — начальник 4-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР. З 31.10.1919 р. — помічник начальника Збірної Волинської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У лютому — квітні 1920 р. через хворобу О. Загродського, начальника Збірної Волинської дивізії, виконував його обов'язки. З 27.09.1920 р. — командувач Запасних військ УНР. З 27.11.1921 р. — у розпорядженні військового міністра УНР.

Помер у Каліші у станиці вояків-українців, похований на українському військовому цвинтарі у Щепіорно.

Служив у таких військових підрозділах:
* 1-й Український корпус(1917)
* 1-ша Українська дивізія(1917)
* 2-га піша дивізія
* 4-та Сірожупанна піша дивізія
* Волинська група
* Військове міністерство УНР(1920)
* Генеральний штаб армії УНР

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.