Перші визвольні змагання 1914-1924 рр. 

Друк картки
Картка № 59


Янченко Володимир Ананійович

(11.04.1882—?)


Полковник РІА
Генерал-хорунжий Армії УНР

Національність: Українець

Народився у с. Василівка Полтавського повіту Полтавської губернії. Походив з родини спадкового почесного громадянина. Закінчив Полтавське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1903), вийшов підпоручиком до 201-го піхотного резервного Лебединського батальйону (з 01.01.1904 р — полку). Згодом служив у 129-му піхотному Бессарабському полку (Київ). На початку Першої світової війни був переведений до 277-го піхотного Переяславського полку, що формувався з частини 129-го Бессарабського, командував ротою, батальйоном. З 01.06.1916 р. — підполковник. З 27.01.1917 р. — помічник командира полку. З 08.02.1917 р. — полковник. З 01.03.1917 р. — командир 277-го піхотного Переяславського полку.

Одним із перших старших офіцерів російської армії зголосився до розпорядження Центральної Ради. З 09.12.1917 р. — командир 3-го Українського запасного полку у Чернігові. 10.02.1918 р. був демобілізований. З 23.10.1918 р. — військовий писар Чернігівського Коша Українського Козацтва. З 27.11.1918 р. — помічник отамана Коша. З 16.12.1918 р. — губернський комендант на Чернігівщині. З 18.12.1918 р. (за сумісництвом) — начальник 5-го Чернігівського корпусу військ Директорії. З 08.03.1919 р. — у резерві старшин штабу Дієвої армії. З 07.05.1919 р. — начальник 17-ї дієвої дивізії Північної групи Дієвої армії УНР. З 31.05.1919 р. — командир 3-го пішого Подільського полку (переформованого з 17-ї дієвої дивізії) 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. З 04.06.1919 р. — начальник 4-ї Холмськоі (згодом — Сірожупанної) дивізії Дієвої армії УНР. 05.09.1919 р. залишив посаду, перебував у розпорядженні начальника Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 05.10.1919 р. — начальник етапної дільниці ч. 3.3 06.12.1919 р. — у розпорядженні штабу Збірної Київської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Лицар Залізного Хреста. Протягом 11.02.—03.03.1920 р. — в. о. начальника Київської дивізії. З 06.04.1920 р. — штаб-старшина для особливих доручень штабу дивізії. З 17.09.1920 р. — другий помічник командира 4-ї Київської дивізії Армії УНР. З 23.12.1920 р. — т. в. о. командира 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Протягом 20.04.-14.05.1921 р., 21–28.06.1921 р., 19–24.07.1921 р. виконував обов'язки начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР. 22.10.1921 р. вибув з табору в Олександрові Куявськім для участі у Другому Зимовому поході. З 27.10.1921 р. — начальник Київської повстанчої дивізії у Другому Зимовому поході. З 01.11.1921 р. — генерал-хорунжий. 19.11.1921 повернувся до Польщі після невдачі Другого Зимового походу. 14.12.1921 р. повернувся до табору в Олександрові Куявському, прийняв посаду начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР.

У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

Служив у таких військових підрозділах:
* Українське козацтво УД
* 5-й Чернігівський кадровий корпус
* 17 дієва дивізія
* 3-й Подільський піший полк
* Генеральний штаб дієвої армії УНР(Період 2.)
* 1-ша Північна дивізія
* 4-та Сірожупанна піша дивізія
* 4-та Київська дивізія
* Партизансько-повстанський штаб Ю.Тютюнника

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921)