Друк картки
Картка № 69


Юнаків Микола Леонтійович

(06.12.1871-01.08.1931)


Генерал-лейтенант російської армії
Генерал-полковник ДА УНР

Національність: Українець

Народився у м Чугуїв, походив з родини військового (генерала), дворянина Рязанської губернії. Дід за материнською лінією — полковник Бузького Козацького війська, власник земель у районі м. Новий Буг, на місці злиття річок Інгул та Сагайдак. Закінчив Орловський кадетський корпус, 1-ше Павлівське військове училище (1891), слркив у лейб-гвардії Семенівському полку (Санкт-Петербург). Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1897). З 1897 р. викладав в Офіцерській стрілецькій школі та Пажеському корпусі. З 01.04.1901 р. — підполковник. З 30.06.1904 р. — штаб-офіцер управління 53-ї резервової піхотної бригади. З 17.02.1905 р. — начальник штабу 1-ї округи Окремого корпусу прикордонної сторожі. З 06.12.1906 р. — полковник.

З 17.07.1907 р. — викладач та командир роти слухачів Миколаївської військової академії Генерального штабу. У січні 1910 р. захистив дисертацію «Похід Карла XII на Україну в 1708–1709 роках», за цю роботу одержав премію графа Уварова. Екстраординарний професор Миколаївської військової академії Генерального штабу. У 1911 р. захистив дисертацію за темою «Російсько-Японська війна 1904–1905 років». Ординарний професор Миколаївської військової академії Генерального штабу. З 06.12.1912 р. — генерал-майор. З 09.02.1914 р. — командир бригади 37-ї піхотної дивізії (Санкт-Петербург). З 29.07.1914 р. — командир бригади 74-ї піхотної дивізії. З 04.11.1914 р. — начальник штабу 25-го армійського корпусу. З 04.04.1915 р — в. о. начальника штабу 4-ї армії. З 30.08.1915 р. — начальник штабу 4-ї армії. З 28.04.1917 р. — генерал-лейтенант, командувач 7-го армійського корпусу. З 18.10.1917 р. — командувач 8-ї армії. 27.12.1917 р. був усунутий з посади командарма з наказу більшовицького головнокомандувача російських армій М. Криленка.
У 1918 р. — голова комісії з утворення військових шкіл Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави. 01.08.1918 р. — начальник Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави. З 29.10.1918 р. — начальник Державної Військової академії, що створювалася в Києві. У 1919 р. — помічник головного інспектора військ УНР, помічник начальника Головної геодезичної управи Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 07.08.1919 р. — начальник штабу Головного Отамана. Наприкінці листопада 1919 р. разом із С. Петлюрою був інтернований у Польщі. Перебував на посаді радника Української дипломатичної місії у Варшаві. З 25.07.1920 р. до вересня 1920 р. — військовий міністр УНР. З 10.02.1921 р. — голова Вищої військової ради УНР.

На еміграції жив у Тарнові (Польща), де й похований.

Служив у таких військових підрозділах:
* Військове міністерство УД
* Генеральний штаб дієвої армії УНР(Період 1.)
* Штаб Головного отамана
* Військове міністерство УНР(1920)

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921)