Друк картки
Картка № 750


Мазуренко Марко Єрофійович

(25.04.1871 — після 1929)


Полковник РІА
Генерал-хорунжий армії УНР

Національність: Невідомо

Народився у Камянці-Подільському. Закінчив Варшавське реальне училище (1888), Одеське піхотне юнкерське училище (1890), вийшов підпрапорщиком до 28-го піхотного Полоцького полку (Петраков), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 1915 р. — підполковник, помічник командира 8-го стрілецького полку. З 28.07.1916 р. — полковник, командир 7-го стрілецького полку. З 28.09.1916 р. — командир 21-го стрілецького полку. З 12.06.1917 р. — командир 48-го запасного полку в Одесі. За час Першої світової війни був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 03.05.1915 р.).

З 12.10.1917 р. — начальник Української гайдамацької бригади в Одесі, очолював її до розформування 11.01.1918 р. З 01.07.1918 р. — член Єлисаветської ліквідаційної комісії. З 01.10.1918 р. — командир 3-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. З 20.12.1918 р. — помічник начальника 5-ї пішої дивізії військ Директорії. 01.06.1919 р. у Тернополі потрапив у польський полон. 20.01.1920 р. — начальник 1-ї запасної бригади Дієвої армії УНР. З 18.05.1920 р. — начальник 2-ї запасної бригади Армії УНР. З 12.09.1920 р. — помічник начальника 1-ї Кулеметної дивізії Арллії УНР. З 05.09.1921 р. — помічник начальника 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР.

У 1923 р. виїхав в Україну, за що Військовим міністерством УНР був позбавлений військового звання. Подальша доля невідома.

Служив у таких військових підрозділах:
*

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.