Друк картки
Картка № 761


Мандзенко Кость Полікарпович

(15.11.1894-16.01.1983)


Прапорщик РІА
Сотник Армії УНР

Національність: Українець

Генерал-поручик армії УНР в еміграції.

Народився у м. Голованівськ Балтського повіту Подільської губернії. Закінчив Уманську чоловічу гімназію, 1-шу Київську школу прапорщиків (28.12.1915), вийшов до 145-го піхотного запасного батальйону. З 12.06.1916 р. брав участь у боях на фронті Першої світової війни у складі 1-го лейб-гренадерського Катеринославського полку. Був тричі поранений, контужений. Був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня. З 12.02.1917 р. — поручик, начальник команди саперів 1-ї Гренадерської дивізії.

Був одним із організаторів Українського куреня 1-ї Гренадерської дивізії, командував сотнею цього куреня. Після повернення в Україну демобілізувався. 10.11.1918 р. був мобілізований до 11-го пішого Уманського полку Армії Української Держави. З 10.02.1919 р. — старшина комендантської сотні штабу Запорізького корпусу Дієвої армії У.НР. З 18.03.1919 р. — комендант станції Рудниця. З 26.03.1919 р. — в. о. командира комендантського куреня штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. З 14.04.1919 р. — помічник начальника інспекторсько-господарської частини штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. З 15.05.1919 р. — начальник корпусного обозу. З кінця червня 1919 р. до 17.10.1919 р. хворів на гострий тиф, невдовзі — на плямистий тиф. Потрапив у полон до білих, був вивезений до Одеси, а звідти — до Польщі, де повернувся до української армії. З початку червня 1920 р. служив в Охороні Головного Отамана С. Петлюри. У 1921 р. — старшина 50-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

З 1928 р. — контрактовий офіцер польської армії. Служив у складі 58-го піхотного полку. Останнє звання у польській армії — майор.

У 1939 р. потрапив у німецький полон. Був комендантом табору військовополонених у м. Люкенвальде під Берліном. У березні 1945 р. у ранзі полковника служив у 2-й Українській піхотній бригаді, сформованій на базі 800-го полку «Бранденбург», яка незабаром влилася до 2-ї Української дивізії Української національної армії. Згодом командував 1-м парашутним відділом УНА.

Після Другої світової війни жив на еміграції у Західній Німеччині та США. Урядом УНР в екзилі був підвищений до рангу генерала-поручика. Помер та похований у Чикаго.

Служив у таких військових підрозділах:
*

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.