Друк картки
Картка № 796


Міхельсон Петро Андрійович

(1879-1.08.1958)


Капітан РІА
полковник Армії УНР

Національність: Невідомо

Народився у м. Штормінегоф Ліфляндської губернії, лютеранин. Закінчив Санкт-Петербурзьку піротехнічну школу (1901), працював військовим техніком в Усть-Двинській фортечній артилерії. Склав іспити на звання підпоручика артилерії при Михайлівському артилерійському училищі (1907). Служив артилерійським офіцером Усть-Двинської фортечної артилерії. З 1914 р. — командир батареї. З січня 1915 р. — начальник господарчої частини 3-го артилерійського полку Морської фортеці Петра Великого. Останнє звання у російській армії — капітан.

3 12.08.1918 р. — сотник Головного артилерійського управління (ГАУ) Армії Української Держави. 02.12.1918 р. був підвищений до рангу підполковника. З 22.10.1918 р. — помічник начальника частини персонального складу ГАУ Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. З 25.06.1919 р. — начальник 1-го відділу управління мобілізації та прийому ГАУ Військового міністерства УНР. З 07.07.1920 р — т. в. о. начальника загального відділу Артилерійської управи Військового міністерства УНР.

У вересні.1921 р. відбув на батьківщину — до Латвії. 13.01.1922 р. був прийнятий на військову службу до латвійської армії у званні капітана. Працював військовим техніком у військовому арсеналі. З листопада 1922 р. — у Лієпайській артилерійській лабораторії. З 1923 р. — підполковник. З 1929 р. — полковник. У березні 1937 р. був звільнений у запас.

У 1944 р. емігрував до Німеччини, згодом — до Австралії. Помер та похований у м. Аделаїда.

Служив у таких військових підрозділах:
*

Джерела:

* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.