Картка № 950
Коновалець Євген Михайлович
(14.06.1891-23.05.1938)
полковник Армії УНР
Національність: Українець
Народився у с. Зашкова Львівського повіту Галичини. Походив з родини сільського вчителя. Закінчив народну школу у Зашкові, Українську академічну гімназію у Львові (1909), навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У липні 1914 р. був покликаний на військову службу до 19-го Ландверного полку (Львів), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У травні 1915 р. потрапив до російського полону, перебував у таборах військовополонених Чорний Яр (на Волзі) та Дубовка (під Царициним). Останнє звання в австро-угорській армії — фенрих.
У липні 1917 р. виїхав до Києва, де ввійшов до складу т. зв. Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни. З початку грудня 1917 р. — командир Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців військ Центральної Ради, сформованого з полонених-українців австро-угорської армії (з 19.01.1918 р. — 1-й курінь Січових стрільців). З 17.03.1918 р. — командир 1-го полку Січових стрільців Армії УНР, який був роззброєний німцями 01.05.1918 р. З 18.08.1918 р. — командир Окремого загону Січових стрільців, відновленого у складі Армії Української Держави. Був одним з активних учасників протигетьманського повстання. З 21.11.1918 р. — начальник Осадного корпусу військ Директорії, що облягав зайнятий офіцерськими дружинами Київ. З 22.01.1919 р. — командувач Східного фронту Дієвої армії УНР. З 06.02.1919 р. — командувач Корпусу Січових стрільців Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — командувач групи Січових стрільців Дієвої армії УНР. 05.12.1919 р. видав (за згодою командирів корпусу Січових стрільців) наказ про саморозпуск корпусу. Був інтернований польською владою у Луцьку. 16.03.1920 р. наказом С. Петлюри був підвищений до звання полковника з призначенням на посаду начальника дивізії у м. Німецьке Яблонне (Чехо-Словаччина). У жовтні 1920 р. звільнився з Армії УНР у безтермінову відпустку.
Незабаром виїхав до Відня, де наприкінці липня 1920 р. заснував Українську військову організацію (УВО, офіційна дата заснування — 1921 р.), що ставила за мету боротьбу проти польської влади на окупованих українських територіях. 28.01.-03.02.1929 р. на І Конгресі українських націоналістів у Відні очолив Організацію українських націоналістів (ОУН), був незмінним керівником Проводу ОУН. Загинув у Роттердамі (Нідерланди) від вибуху бомби, підкладеної радянським агентом.
В українській армії також служив рідний брат Є. Коновальця — хорунжий 1-го полку Січових стрільців, а згодом поручик 6-ї Січової дивізії Армії УНР Степан Коновалець.
Служив у таких військових підрозділах:
* Українська Бригада в Німецькім Яблоннім
Джерела:
* Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.