7-й гарматний полк УГА


Фото відсутнє

Альтернативна/повна назва:
Інформація поки що відсутня

На фронті боєвої групи "Південь II", якої лінія тягнулася на 25 км від села Оброшина (на заході) до Полянки (на сході) вже при кінці листопада 1918. р. стояли на цім відтинку дві батереї. Одна під командою пор. Івана Михайлова у Лісневичах і батерія пор. Маріяна Кречківського у Містках. Були ще кілька гарматних чет (по дві гармати), якими командували підстаршини, але вони не були між собою получені. З початком грудня прибула зі Стрия нова батерія, яка складалася з 4 польових, 10 цм. гавбиць. Ця батерія, під командою пор. Романа Олексія, зайняла відтинок в підгрупі "Оброшин", а боєві її позиції були в селі Оброшин на
роздоріжжі залізничих шляхів Львів-Стрий і Львів-Самбір. В половині грудня прибула зі Стрия нова батерія, а команду над нею обняв чет. Степан Когут. Згодом прислав гарматний кіш у Станиславові добре випосажену нову батерію під командою пор. Івана Медведя, яка складалася з 4 польових гавбиць (10 цм). В тім часі ці всі батерії не мали ще своїх порядкових чисель, а звано їх іменами командантів. Таким чином група "Південь II" мала 5 добре випосажених батерій, зн. З
батерії польових гармат (8 цм) і 2 батерії польових гавбиць (10 цм). Старшинський склад при цих батеріях був такий: В батерії пор.
Михайлова був чет. Мих. Величко, в батерії пор. Кречківського були пор. Єґер і чет. Чопик, в батерії пор. Олексія були чет. Ярослав Олексій та підхор. Ол. Білецький, в батерії чет. Когута були чет. Андрій
Маґас та хор. Василь Бойдуник, а в батерії пор. Медведя пор. Осип Сорохан, чет. Зіґфрид Адлєр (німець з Відня) і хор. Мих. Мачуґа.
При кінці грудня 1918. р. прибуло з Відня доповнення старшин. Між тими старшинами був чет. Іван Роттніґґ, незвичайно здібний
артилерист, абсольвент артилерійської Академії. Він був приділений до батерії пор. Олексія, а вище згаданий чет. Адлєр був призначений до батерії пор. Медведя. Крім цих двох старшин—німців прибув тоді також сотник Ернест Кнейфель, якого назначено командантом артилерійської групи "Південь ІІ". Був це надзвичайно здібний та енергійний артилерист та знаменитий організатор.

При реорганізації УГА в січні 1919. р. групу "Південь II" переформовано в 7-му Львівську бригаду, а артилерійську групу в 7-й
гарматний полк, під командою сот. Кнейфеля. Завдяки невсипущій праці та організаційному хистові сот. Кнейфеля 7-ий гарматний полк скоро став одним з кращих гарматних полків УГА. В тім часі батерії одержали такі свої постійні порядкові числа:
Батерія пор. Михайлова ч. 1,
батерія пор. Олексія ч. 2,
батерія чет. Когута ч. З,
батерія пор. Медведя ч. 4,
батерія пор. Кречківського ч. 5.

7-ий гарматний полк в обороні рідної Землі провів багато знаменитих боїв, як за Бартатів, Городок, Любінь Великий, Дубову Долину, Фільварок, Дубанівське, Березину біля Скнилова, але твердо треба підчеркнути,
що артилерія УГА не била за 3-6 кілометрів поза стрілецькими окопами, але наші батерії вїзджали прямо у піхотні лінії, або мали свої боєві позиції біля скорострільних курінних гнізд. Часто були випадки, що
обслуга батерій, йшли у рукопашний бій з
ворогом. Очайдушний командант 3-ої батерії, четар Степан Когут, з гвинтівкою у руках пішов у наступ на Бартатів, здобув ворожий скоростріл, при чому був тяжко ранений.

Одною з визначніших боєвих акцій 7-го гарматного полку був важкий бій за фільварок "Дубанівське". В часі т. зв. березневої офензиви УГА під Вовчухами полк брав участь в кривавих боях в районі Каменобрід-Городок.

В часі першого відвороту УГА полк прикривав відступ власних піхотних куренів. Крок за кроком, часто у рукопашних боях, батереї 7-го полку боронять дійсно кожної п'яді рідної Землі. Командант бригади сот. Бізанц, разом з командантом гарматного полку сот. Кнейфелем, часто і особисто були на передніх боєвих становищах. Цього явища, щоб командант бригади і командант гарматного полку командували своїми частинами у передових лініях, в часі І-шої світової війни, не часто можна було бачити.

По короткім бою під Миколаєвом над Дністром полк відступив через Вибранівку, Рогатин, Бережани аж поза Чортків. В історії світових війн не було випадків, щоб відворот якоїсь армії крили гарматні полки, а не кіннота чи піхота. За те так було в УГА в часі її
першого відвороту з під Львова, а потім в часі другого відвороту за річку Збруч.

В часі славної, чортківської офензиви батерії 7-го гарматного полку, своїм страшним, барабанним вогнем (несподіваним для ворога) відіграли в цім блискучім прориві вирішальну ролю. За цю виявлену
боєздатність отримали піхотні курені і батерії 7-го гарматного полку подяку і щире признання від команданта бригади, а Начальна Команда УГА, своїм наказом ч. 43, з дня 28-го червня 1919. р., за надзвичайну хоробрість та відвагу, піднесла команданта батерії, пор. Степана Когута до ступня сотника.

Дальший побідний шлях 7-го гарматного полку відбувався з Чорткова на Бучач, Бережани аж до Дунаєва. Другий відворот відбувся в зразковім порядку, бо ворог, навчений блискучою перемогою УГА під Чортковом, поступав за відступаючими частинами дуже
обережно. Річку Збруч полк перейшов в околиці містечка Гусятина.
В часі переможної офензиви УГА на Київ, 7-ма Львівська бригада належала до правої армійської групи ген. Ф. Вольфа і тому 7-ий
гарматний полк пішов боєвим походом на Дунаївці, Деражню, Мижибіж, Староконстантинів, Любар, Новий Миропіль, Романів і Житомир. По успішнім бою з большевиками під містечком Трояновом (на південь від Житомира) полк перейшов на протиденікінський фронт, де брав участь в кривавих боях за місто Брацлав над Бугом.

В часі злуки з Добрармією полк подався на південь і через містечко Ободівку дійшов дня 17-го січня 1920. р. до міста Ольгополя. Тут
полк відбув свій заслужений, двомісячний відпочинок, в часі якого наступила злука УГА з Червоною Армією. Під час реорганізації УГА в ЧУГА переформовано батереї 7-го гарматного полку у важкий, артилерійський дивізіон, якого командантом став сот. Медвідь. Цей важкий дивізіон складався з одної батерії 6-дюймових гавбиць (командантом став пор. Олексій), та одної батерії далекобійних гармат (командантом став пор. Михайлів). Політичним комісарем дивізіону призначено
кол. четаря УСС Ю. Кассіяна. Цей важкий дивізіон став цілком самостійною одиницею і підлягав команді артилерії 44-ої більшовицької дивізії в Бердичеві.

Добрі, в боях випробуванні гармати колишнього 7-го гарматного полку большевики забрали собі, а на їх місце приділили старе, залізне "барахло". Дивізіон перейшов при кінці березня 1920. р. на протипольський фронт під Чуднів. В часі польської офензиви (дня 25-го квітня 1920. р.) дивізіон, разом з частинами 1-ої бригади ЧУГА робить відворот через Бердичів-Махнівку-Голендри на схід в сторону Дніпра. В сквирськім повіті, галицькі частини покидають большевиків і
стараються при допомозі повстанців нав'язати зв'язок і злучитися з Дієвою Армією, яка в тім часі, під командуванням ген. Павленка,
вертала з Зимового Походу. Коли ці заходи не увінчалися успіхом, останні частини кол. ІІ-го корпусу УГА, разом з батеріями кол. 7-го гарматного полку, зложили дня 10-го травня 1920. р. біля села Нижна Кропивна зброю полякам. Перед тією здачею добрі гармати враз з вирядом віддано повстанцям, які в тім часі, в районі Гайсина, воювали під командою от. Волинця з большевицьким наїзником. По здачі зброї, розоружені частини відійшли через Немирів до Вінниці, а звідсіль стрільців відіслано до табору полонених в Фридрихівці біля Проскурова, а старшин до табору полонених в Тухолі на Поморю. Такий був кінець славного і дороброго 7-го гарматного полку 7-ої Львівської бригади.

Джерела:

* Микитюк Д. Українська Галицька Армія [Т.1] (1958-1976)
Старшини з'єднання:
* Кнайфель Мірослав
* Кречковський Маріян