1-й кінно-гайдамацький полк ім. К.Гордієнка

Альтернативна/повна назва:
Гайдамацький кінний полк імені кошового К. Гордієнка

Гайдамацький кінний полк імені кошового К. Гордієнка – перша регулярна кінна частина Армії УНР. Організований наприкінці 1917 з солдатів-українців Туркестанської дивізії Північно-Західного фронту начальником її штабу Всеволодом Петрівим.

1917
Влітку 1917 року відбувається процес відокремлення в окремі військові підрозділи військових за етнічною ознакою. Не виключенням став і 3-й Сибірський корпус, що утримував лінію фронту Скробово-Несвіж-Березина в Налібоцькій пущі Мінської губернії на стиці з Північним фронтом. За розпорядження центральної російської влади про виборність начальників на 29 жовтня 1917 року було призначено вибори, які в 7-й Туркестанській дивізії відбулися біля озера Кромань недалеко міста Мір. На них начальником дивізії було обрано Всеволода Петріва. Але, з певних причин, він відмовився від цієї посади. В ніч на 15 листопада 1917 року, Василь Тютюнник повідомив, що штаб отримав наказ роззброїти українців, а офіцерів з українського руху заарештувати. Як наслідок, українська Корпусна Рада приймає рішення про вихід з підпорядкування російського командування, і створення окремого полку який очолив Всеволод Петрів. Згідно з домовленостями з полковником Коновкіним, прийнято рішення захопити склади третього Сибірського Корпусу, що розташовувались на станції Осипівщина в Столбцівському районі Мінської області. 24 листопада завершилась реєстрація козаків та старшин полку: 126 старшин, 621 підстаршин і 2.986 козаків. Вояків поділено на 3 куріні по 6 сотень піших та по одній скорострільній в кожньому. Біля штабу полку залишалася, у якості охорони, штурмова (пробоєва) сотня, сформувалися технічні команди. Було прийнято рішення найменувати частину на честь Костя Гордієнка, виготовлено полкову печатку із зображенням Архистратига Михаїла. На початку грудня було вирішено передислокуватися до України.

У грудні командування полку видає наказ про демобілізацію всіх охочих. Після чого в полку залишилося 21 старшин, 420 піхотинців, 35 кінних. До України гордієнківці пробивалися через Полісся шляхом Турів-Олевськ перетнувши кордон близ Глушковичів.

1918
29 січня 1918 року гордієнківці, та кілька потягів полуботківців, вирушили з Олевська до столиці. По прибуттю полк було задіяно у придушенні заколоту на заводі «Арсенал». Після втрати Києва Гордієнківці з рештою військ Центральної Ради відступають до села Гнатівки, де за наказом Прісовського з усіх уцілілих підрозділів, формується трьохкурінний Запоріжський загін. На основі залишків полку ім. К. Гордієнка, формують третій курінь, до якого входять залишки полків ім. «Грушевського» та «Вільна Україна». В другій та третій декаді лютого гордієнківці, котрі реорганізувалися в кінну частину, були задіяні в диверсійних акціях на території сучасної Житомирщини. Після звільнення столиці, за наказом Натієва, на основі третього куреня, формується кінний полк, куди за планом мають влитися всі верхові загони. Начштабу призначено Лева Балицького, а осавулом-заступником командуючого Олексу Григор'єва. До Гордієнківців вливається загін «Полтавські партизани», на чолі з ротмістром Єповим та бунчужним Андрієм Герасименком. Всього полк складався з трьох сотень (по 50-70 козаків).

18 березня 1918 року гордієнківці практично без бою зайняли м. Лубни. 22 березня 1918 року виступили в напрямку на Хорол, Ромодан, Дубовський. Переважаючі сили ворога чинили великий спротив, тому лише 25 березня, вдалося зайняти Покровську Богачку і Хорол. 30 березня 1918 року, гордієнківці першими за німців виступили на штурм Полтави. У наступі їм допомагали частини II кавалерійського дивізіону Карла фон дер Гольца. Вже до 10 квітня 1918 року була звільнена Лозова. А далі була захоплена станція Руднева. Та подальший наступ на Барвінкове, було зупинено Натієвим, який наказав гордієнківцям готуватися до походу на південь разом з Петром Болбочаном. Цей похід став більш відомий як «Кримська операція 1918».

Кримська операція
10 квітня 1918 року, наступного дня після переформування дивізії в корпус, штаб запорожців одержав таємний усний наказ уряду, оголошений військовим міністром Олександром Жуківським. Генералові Олександру Натієву належало виділити з корпусу окрему групу, забезпечену всіма видами зброї на правах дивізії під командуванням полковника Болбочана. До складу Кримської групи ввійшли 2-й Запорізький полк, 1-й кінний полк імені Костя Гордієнка, інженерний курінь, кінно-гірський гарматний дивізіон, три польові батареї та одна гаубична, автопанцирна дивізія і два бронепотяги. 13 квітня 1918 року відділення Кримської групи вирушили на південь, з Харкова до Лозової. 18 квітня передові частини Кримської групи почали бій за Мелітополь. Під станцією Якимівка був розбитий Феодосійський червоногвардійський загін під командуванням Федько І. Ф., після чого залишки загону відступили Новоолексіївку — Генічеськ — Салькове і через Чонгар пішли в Крим. 21 квітня 1918 року частини Кримської групи зайняли Новоолексіївку — останню станцію перед сиваським мостом — та впритул наблизилися до переправ. Уночі 22 квітня 1918 року перша сотня 2-го Запорозького полку під командою сотника Зелинського на мотодрезинах швидко переїхала замінований міст та дезактивувала вибухівку. За вояками посунули два бронепотяги. Вже у вечері того ж дня Кримська група з боєм захопила місто Джанкой, що дало їй змогу для розгортання подальшого наступу. 24 квітня 1918 року 2-м Запорізьким полком був захоплений Сімферополь, а Гордієнківський полк захопив Бахчисарай. Після нетривалого конфлікту з німцями 27 квітня 1918 року міністр військових справ УНР Олександр Жуківський телефоном віддав наказ про негайний відхід Запорізької дивізії з Криму.

Часи УД
З приходом до влади Павла Скоропадського ситуація загострилась, особовий склад полку відмовився при­сягати на вірність гетьману. Невдовзі ко­мандир гордієнківців був викликаний до Києва й усунений від командування полком. Новим командиром був призначений полковник М. Продьмо. Влітку 1918 року переважна більшість козаків і старшин залишили полк, який командування змушене було згорнути до кінної сотні.

Джерела:

* Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини»
* В. П. Капелюшний. Гайдамацький кінний полк ім. кошового К. Гордієнка
* Дорошенко Д. І. Історія України, 1917—1923 рр. Том 1 — К.: Темпора, 2002. — 320 с. (265-267 с.)
Старшини з'єднання:
* Білогуб Дмитро Климович - підполковник Армії УНР
* Герасименко Володимир Маркович - Сотник армії УНР
* Григор'єв Олександр - старшина Дієвої армії УНР
* Петрів Всеволод Миколайович - Генерал-хорунжий Армії УНР