1-й Запорізький полк


Прапор 1-го Запорізького ім. гетьмана П. Дорошенка піхотного полку Запорізького корпусу Армії УНР, 1918 р.

Альтернативна/повна назва:
1-й Запорізький ім. гетьмана П.Дорошенка полк
Дата існування підрозділу: Інформація поки що відсутня

1-й Запорізький ім. гетьмана П.Дорошенка був утворений як перший запасний полк зі складу полку ім. Богдана Хмельницького. В листопаді при формуванні Сердюцьких дивізій полк отримав свою назву - 3-го Сердюцького полку ім. П. Дорошенка, на честь гетьмана ХVII сторіччя Петра Дорошенка.

Станом на грудень 1917 року в полку було близько 1200 чоловік, під командуванням осавула Пелещука. Офiцерський склад Дорошенкiвського полку був досить добiрним. Помічником осавула Василя Пелещука був хорунжий Кость Хмiлевський. Командний склад полку органiчно доповнював майбутнiй видатний вiйськовий дiяч армiї УНР та командир дивiзiї в 1919 роцi кадровий осавул Іван Литвиненко, який вiдповiдав за дисциплiну в полку.

Командиром 1-го куреня був майбутнiй генерал-полковник армiї УНР, а тодi просто хорунжий Олександр Загродський, який дiстав офiцерськi погони, вислужившись iз солдатiв. Загродський завжди вiдзначався чiтким та правильним виконанням наказiв, розумiнням оперативної i тактичної iнформацiї.

На чолi 2-го куреня стояв галичанин пiдосавул Мантуляк, офiцер, який не дозволяв жодних хибних ексцесiв у своєму пiдроздiлi.

3-м куренем, складеним переважно з галичан, якi вiдмовилися служити в Галицько-Буковинському куренi через залiзну дисциплiну, що панувала там, командував хорунжий Олександр Лисенко. Цей старшина багато уваги придiляв полiтичним справам, що не дуже добре впливало на стан у куренi.

З початком Першої більшовицько-української вiйни полку iменi П.Дорошенка було доручено охорону Чернiгiвської залiзницi, що вела до Києва. Дислокувався в Конотопі та на станції Михайлів Хутір. 22-23 січня місцеві конотопські червоногвардійці вчинили повстання та роззброїли більшу частину полку. Лише близько 300 чоловік відійшло до Бахмача на чолі з сотником Хмілевським. Згідно книги Я. Тинченка "Перша українсько-більшовицька війна"в цих подіях загинуло 3 козака полку, а також командир осавул Пелещук та сотник Вержинський(командир конотопських вільних козаків), однак як свідчать інші джерела осавул Пелещук успішно пережив події січня 1918 року та згодом був командиром Чорноморської дивізії Дієвої армії УНР.

На початку лютого рештки полку у складі другої колони українських військ вступали в Київ через залізничний міст для придушення так званого "Арсенальського повстання". Рештки полку склали другу сотню 1-го куреня Окремого Запорізького загону генерала Прісовського. Сам курінь неофіційно називали "Дорошенківським".

Дорошенківці в Бахмуті


В березні-квітні курінь(з березня - полк) приймав участь в поході "запорожців" Лівобережною Україною. У складі Донецької групи армії УНР приймав участь у звільнені Донецького басейні від більшовицьких військ. 15 квітня українські війська після 12-годинного бою здобули станцію Барвінкове. 25 квітня був важкий бій за станцію Микитівку. Тут особливо відзначилася 6 сотня полку на чолі з сотником Коваленком. 30 квітня дорошенківці дійшли з боями до станції Колпаково, завершивши таким чином звільнення від більшовиків Катеринославської губернії.

Джерела:

* Ярослав Тинченко "Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918)"
Старшини з'єднання:
* Базилевський Павло Михайлович
* Загродський Олександр Олександрович
* Левченко Семен
* Литвиненко Іван Данилович
* Пелещук Василь