7-й піший Подільський полк

Альтернативна/повна назва:
до 18.09.1918 10-й піший Проскурівський полк
Дата існування підрозділу: (03.06.-23.01.1919)

Формувався з кадру 46-го піхотного Дніпровського полку російської армії, свтореного ще за правління Катерини ІІ - 3.06.1775. Напередодні Першої світової війни полк розташовувався у Проскурові, комплектувався переважно з українців - уродженців Волинської та Подільської губерній. У листопаді 1917 р. був українізований, у січні-лютому 1918 р. - демобілізований у Проскурові. У травні 1918 р. почав наново формуватися у Кам'янці-Подільському, з 3.06.1918 називався 10-м пішим Проскурівським, з 18.09.1918 - 7-м пішим Проскурівським, з 25.10.1918 - 7-м пішим Подільським полком. Після початку протигетьманського повстання у складі 2-го Подільського корпусу перейшов на бік Директорії, поповнився мобілізованими. Був перейменований на 7-й Подільський полк імені гетьмана Івана Мазепи. Станом на 11.01.1919 мав у своєму складі 900 багнетів і 42 кулемети.

У ніч з 22-го на 23 січня 1919 р. кілька сотень 7-го полку з власної ініціативи переправилися через Дністер до м. Хотин, де під більшовицькими гаслами було піднято повстання проти румунських окупантів(т. зв. Хотинське повстання). 5-та сотня 7-го полку штурмом взяла редут Аттакі, де перебила румунських вояків і захопила 10 кулеметів. У самому Хотині було захоплено 2 гармати. У Кам'янці-Подільськомубійці 7-го полку заволоділи будинком губернатора та місцевими банками, над якими вивісили червоні прапори. Однак з огляду на той факт, що Румунія була єдиною країною-сусідкою, яка зберігала нейтралітет відносно подій в Україні, ГОловний Отаман УНР С. Петлюра розпорядився розсформувати 7-й полк, а його вояків демобілізувати, а "певних" козаків влити до інших частин кам'янецькоъ залоги. Цей наказ було виконано 23.01.1919.

23-25 січня 1919 р. більшість демобілізованих вояків 7-го пішого полку брала участь у боях із румунами під Хотином. Після поразки повстання вони разом із майже 15 тисячами бессарабських біженців знову перетнули Дністер, розташувалися в районі м. Дунаєвці та сформували т.зв. Бессарабську бригаду у складі 1-го та 2-го Бессарабських піших полків, які займали нейтралітет щодо УНР, але вважали себе союзниками більшовиків. На початку квітня 1919р. цю бригаду(за українськими данними, у ній нараховувалося 750 багнетів) було роззброєно та розсформовано. Повстанці дочекалися приходу більшовиків, після чого відновили Бессарабську бригаду, тепер - у складі 45-ї стрілецької дивізії Червоної армії, і з червня 1919 р. активно виступали проти Дієвої армії УНР.

Командири полку: полковник Олександр Куявський

Джерела:

* Тинченко Я. "Українські збройні сили березень 1917- листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії): наукове видання. - К.: Темпора, 2009. - 480 с.:іл.
Старшини з'єднання:
* -